Cорок шоста Шевченківська лекція відбулася в Альбертському університеті в Едмонтоні 9 березня 2012 р. Співорганізатори цього престижного заходу, Канадський інститут українських студій та Клюб українських професіоналістів і підприємців Едмонтону, мали нагоду запросити знаного промовця зі Сполученого Королівства Джеймса Шера з доповіддю «Україна і російське питання». Провідний працівник Російсько-евразійської програми Королівського інституту міжнародніх відносин у Лондоні, він прибув до Едмонтону з Оттави, де щойно взяв участь у міжнародній конференції «Україна на перехресті» 7‒8 березня.
У своїй ґрунтовній доповіді п. Шер проаналізував російський фактор у нинішній історичній і політичній ситуації в Україні. Говорячи про спадщину Київської Руси, з якої росіяни виводять свою сконструйовану в XVIII ст. імперську традицію, він відзначив її фундаментальну незмінність, хоча окремі аспекти російсько-українських стосунків могли змінитися з часу проголошення Україною незалежности 1991 р. Він вказав, зокрема, на складне питання ідентичности, яке залишається в центрі постійної напруги між двома націями. Цитуючи недавню статтю Володимира Путіна про національне питання в Росії, Шер згадав його концепцію особливої російської цивілізації з російською нацією як основоположною, що завжди прикривало й виправдовувало імперську експансію в сусідні реґіони.
П. Шер не побачив особливих змін у ставленні Росії до України з часу розпаду Радянського Союзу. Одужуючи від того, що Путін назвав «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття», нинішнє російське керівництво шукає шляхів відновлення колишньої «сфери впливів» Москви та славного минулого російської імперської держави. Недавня війна з Грузією, територіяльні провокації біля Тузли, використання енергетики в політичних цілях та спроби перешкодити европейським прагненням України — все це вказує на справжні наміри Росії щодо України. Росія, звичайно, почувається загроженою через втрату статусу наддержави — наголосив Шер. Але ця загроза торкається насамперед її імперської спадщини, ідентичности та зростаючої авторитарної політичної культури. Антизахідництво й традиційні радянські гасла Путіна знаходять підтримку серед багатьох росіян, і це дозволяє йому реалізовувати теперішні політичні цілі, коли Европа та інші европейські країни зайняті власними економічними й політичними проблемами.
П. Шер заявив, що збереження незалежної України та підтримка її громадянського суспільства й культурних інституцій є в найкращих інтересах евро-атлантичних демократій. Він наголосив, що суверенітет України має поважатися згідно з міжнародніми законами. Із власного досвіду Шер відзначив відмінності між російським і українським світоглядами, як-от: концентрація влади і недовіра до неї, централізація і реґіоналізм, евразійські та европейські ідеали. Демократична й европейська Україна, таким чином, могла б стати зразком для демократизації Росії, інакше вона залишатиметься джерелом авторитаризму в реґіоні.
В кінці п. Шер прийшов до дещо парадоксального висновку, що найбільшою загрозою для України є сама Україна. Незважаючи на постійні спроби Заходу сприяти політичним і економічним реформам України на її шляху до Европейського Союзу, вона великою мірою втратила ці можливості, особливо сприятливі для неї в 1990-х рр. та після Помаранчевої революції. Країна застрягла між задекларованими европейськими намірами, рухом до ринкової економіки й демократії, з одного боку, та пострадянською інерцією, непрозорою культурою бізнесу й сповзанням до авторитаризму, з другого. Хоча українські олігархи вже тісно пов’язані з европейським бізнесом та установами, і багато з них дійсно прагнуть тісніших стосунків із Брюсселем, Шер зазначив, що Янукович готовий зробити все можливе, щоб залишитися при владі. Він швидше буде президентом країни під російським домінуванням, аніж спостерігатиме за входженням України до Европи, втрачаючи президентство.
Протягом 1995‒2008 рр. Джеймс Шер був старшим науковим працівником колишнього Центру дослідження конфліктів Військової академії Сполученого Королівства та є членом факультету суспільних наук Оксфордського університету. Тривалий час він є радником урядів СК, Европейського Союзу і НАТО та консультував Україну стосовно реформ у ділянці оборони і безпеки та подібних питань. Сьогодні його діяльність рівною мірою стосується Росії й України. Він постійний учасник програм безпеки в Чорноморському реґіоні й Росії Гарвардської школи ім. Кеннеді та член Валдайського клюбу. До його публікацій належать Russia and the West: A Reassessment [Росія і Захід: переоцінка] (UK Defence Academy, 2008) та The Mortgaging of Ukraine’s Independence [Незалежність України в іпотеці] (Chatham House 2010). Його нова монографія The Ends and Means of Russian Influence Abroad [Цілі і засоби російського впливу за рубежем] має з’явитися у видавництві Chatham House навесні 2012 р.
peredplata
