ВЧИТИСЯ НА ЧУЖИХ ПОМИЛКАХ

Увага світу нині прикута до подій на півночі Сирії, де турецька армія розпочала операцію “Джерело миру”, спрямовану проти курдських збройних формувань, яких Анкара вважає “терористами”. Ця операція готувалася давно, а початок її пов’язаний з тим, що США вивели свої війська з того регіону. Раніше вони разом з курдами воювали проти так званої “Ісламської держави”, і курди вважали американців своїми вірними союзниками. Українцям варто врахувати чужий досвід, щоб не покладати зайвих надій на інші держави, які ми вважаємо союзними.

Передісторія курдської проблеми

У сучасному світі проживають десятки мільйонів курдів – точної їх кількості не знає ніхто. Найбільші курдські громади сконцентровані у Туреччині, Сирії, Іраку й Ірані. Впродовж довгого часу цей народ веде боротьбу за створення власної держави, але наштовхується на рішучий опір тих держав, на території яких проживають його представники. Правда. їм вдалося створити свою автономію в Іраку, подібну спробу вони здійснили і на півночі Сирії. І все ж повноцінної держави курди ще не мають. 

Офіційна Анкара довго не визнавала курдів окремим народом і заперечувала їхнє право на створення власної держави. У відповідь Курдська робітнича партія, що нелегально діяла в Туреччині, розгорнула справжній терор проти державних чиновників, військових і поліцейських. А турецькі власті оголосили цю партію “терористичною організацією” і розпочали репресії проти її членів.

Слід сказати, що Робітнича партія сповідує крайньо ліву ідеологію, близьку до китайського маоїзму. Вона користується симпатіями лівих політиків в Європі, має певну підтримку і серед членів демократичної партії США. В часи СССР цю частину курдського руху підтримувала Москва, надаючи їй відчутну допомогу. Але після розпаду СССР ситуація змінилася докорінно, і Москва на вимогу Туреччини віддала їй лідера Робітничої партії Оджалана. Турецький суд відправив його за грати пожиттєво. А курди звинуватили Москву у зраді.

Курдські політики переорієнтувалися на Захід, почали  використовувати демократичну риторику. Ліберально налаштованому західному суспільству це сподобалося. До того ж, у курдському суспільстві, на відміну від традиційного ісламського, жінка має значно більше прав. В курдському ополченні служить чимало жінок, і західному суспільству це також подобається. Правда, за словами про “цінності демократії” там приховується зовсім інше, але звичайний західний обиватель глибоких знань справжнього стану відносин у курдському суспільстві не має. А засоби масової інформації досить поверхово висвітлюють те, що там відбувається.

Роль курдів у розгромі ІДІЛ

Створення Ісламської держави (ІДІЛ) курди сприйняли як серйозну загрозу власному існуванню. Тому їхнє збройне ополчення вступило в бої з радикальними ісламістами, і добилося певних успіхів. З усіх сил, що на Близькому і Середньому Сході підключилися до цієї боротьби, саме курдські збройні формування виявилися найбільш ефективними. Відтак Сполучені Штати Америки, які відправили свої збройні сили для розгрому ІДІЛ, вступили в союз з курдами. Спільними зусиллями американскої армії та курдськосго ополчення було досягнуто значних результатів.

Радикальних ісламістів громили у боях, витискали їх із захоплених раніше ісламістами територій, захоплювали у полон значну частину терористів і тих, хто їх підтримував. У населених пунктах, які контролювало курдське ополчення, створювали місця ув’язнення  полонених. На півночі Сирії існує кілька таких місць, в яких утримуються тисячі ув’язнених.

У період спільної боротьби проти ІДІЛ курди були потрібні американцям. США постачали їм зброю, фінансували їхні збройні формування, стримували свого союзника по НАТО – Туреччину – від рішучих дій проти “терористів з Робітничої партії”. Курдські політики наївно повірили, що так буде і надалі, тому заспокоїлися і дещо розслабилися. Проте ІДІЛ зазнав поразки і розпався, американці ж втратили будь-які стимули надалі підтримувати курдів. Без попередження вони почали виводити свої війська  з території, контрольованої курдами. А Туреччина, скориставшись сприятливими обставинами, ввела туди свої війська і вдарила по курдах.

Надіятися лише на себе

Курдське ополчення не може на рівних протистояти добре підготовленій турецькій регулярній армії. З перших днів операції турки просуваються вглиб чужої території, де планують створити зону безпеки для себе вздовж державного кордону. Мають вони ще один важливий план: переселити на територію, звідки витіснено курдів. не менше 2 млн. біженців, які втекли від жахів громадянгської війни у Сирії. Курди опинилися у дуже складній ситуації  Вони мусили  звернутися до сирійського диктатора Башара Асада, проти якого також донедавна боролися, із закликом надіслати урядові війська для захисту сирійської території. Війська і справді рушили у напрямку кордону з Туреччиною. Втім оглядачі вважають, що турецько-сирійської війни не буде – мовляв, існують таємні домовленості Анкари з Дамаском про вирішення курдської проблеми – Башар Асад вважає курдів “сепаратистами”.

Курдське керівництво шукає можливостей домовитись і з Москвою – саме вона стоїть за Башаром Асадом. Але і Туреччина зацікавлена у певній допомозі Росії. З цієї точки зору дехто з оглядачів розглядає недавнє прийняття президентом Туреччини Ердоганом російської делегації, до складу якої входили і делегати від Криму. А саме Анкара послідовно і демонстративно захищала кримських татар, не визнаючи Крим “частиною Росії”. Якщо її політика у цьому важливому для України питанні змінилася, нам нічого доброго очікувати від цього не слід.

У найскладнішій ситуації опинилися курди. Їхній приклад засвідчує: не варто покладати зайвих сподівань на союзників, треба самому бути готовим до рішучого опору противнику. Кожна країна виходить насампееред зі своїх національних інтересів, і коли вони змінюються, то неминучою є і зміна союзників. Курди багато декларували свою відданість принципам демократії і використовували ту ж фразеологію, що використовують європейські політики. Але коли вони опинилися у справжній скруті, європейці лише висловили “глибоку занепокоєність” і пообіцяли ввести санкції проти Туреччини. Їй вже офіційно перестали продавати європейську зброю. Але існує “чорний ринок” зброї, де все це можна купити, що турки і робитимуть.

Американський президент Трамп, у свою чергу, пообіцяв “зруйнувати турецьку економіку”, якщо турки перейдуть “червону лінію”. Але це лише слова, ще невідомо, якими будуть дії. У будь-якому випадку, якщо курди не зможуть захистити себе самі, вони втратять чималі території, які Туреччина негайно заселить сирійськими біженцями, остаточно витіснивши звідти курдське населення. Українці мають зробити практичні висновки з того, що відбувається у нас на очах. У світі поважають сильних, і лише сильні здатні себе захистити. Сподівання на союзників призведуть лише до глибоких розчарувань, і все одно доведеться самому озброюватися і вчитися воювати, щоб не вратити своє і примусити ворога відступити.