Чергова річниця вшанування жертв Голодомору на Буковині черговий раз роз’єднала політиків.
Влада разом зі своїми прислужниками від нібито демократичних сил першою запалила свічки біля місця, де мав би бути пам’ятник жертвам Голодомору, — на розі вулиць Руської та Шевченка.
Чомусь до влади притулилися цього разу товариство політв’язнів та репресованих, український народний дім та члени вже спочилої у Бозі партії «Наша Україна». Що спільного між цією неукраїнською владою та українськими організаціями, наразі невідомо. Але сподіваємося, що все ж незабаром з’ясуємо той чинник, який об’єднує необ’єднуване.
Другими до місця, де мав би бути пам’ятник, прийшли нечисленні УДАРівці. Вони хотіли висловити свою окрему думку. Бо ні з владою, ані з опозицією разом не ходили. А так собі, побовталися з одного боку в інший. Тут і дивуватися нічого. Бо партія діє як проект на вибори, а не як чітка політична сила.
І, насамкінець, найчисленнішу групу людей зібрала Об’єднана опозиція. ВО «Свобода» напередодні звернулася до людей, аби вони прийшли на вшанування загиблих від більшовицького Геноциду українців. Сотні чернівчан запалили свічки біля підніжжя па-м’ятника Т. Г. Шевченкові та біля каменю на розі вулиць Шевченка і Руської. Священики різних конфесій відправили панахиду. Виступили політики і небайдужі люди.
Під час виступів свободівці наголошували на тому, що голодомор в Україні штучно створений для винищення нації комуністичною (більшовицькою) партією. Тому ця партія повинна бути заборонена в Україні, її ідеологія є людиноненависницькою.
Сучасна влада підтримує комуністів. Тому вона повинна відповідати разом з цими ворогами України за їхні антинародні діяння, наголошували лідери ВО «Свобода» на Буковині Віталій Мельничук та Назар Горук.
— Мені здається, що кожна влада, яка приходить і відходить у Чернівцях і на Буковині, неукраїнська, — сказав кореспонденту нашої газети Назар Горук. – Вони шкодять українцям. Саме проблема пам’ятника жертвам Голодомору дозволяє мені про них так говорити. Вже десятки років точиться розмова про нього, вже місце є, вже камінь на ньому мохом обростає, а пам’ятника все нема.
Був Куліш – пам’ятника не було. Є Папієв – нема пам’ятника. Був багато років Федорук – не було пам’ятника. Є трохи Михайлішин – нема пам’ятника. Та хто вони після цього? Манкурти? Українофоби? Вони ігнорують те, що ми їм кожного року намагаємось втокмачити у голови. Це ж треба так не любити Україну, не шанувати її жертовність, аби ставитися до цієї проблеми з такою цинічністю. Я на виборах волав до керівників: не треба дурно гроші витрачати на ваші морди на бігбордах, дайте їх на спорудження пам’ятника жертвам Голодомору!
Хоч один прислухався чи відгукнувся?.. Ні! А серед кандидатів було двоє міських очільників і добрий десяток тих, хто претендує у майбутньому на посаду міського голови.
У зв’язку з тим, що досі ні обласна, ані міська влада не рухають проблему будівництва пам’ятника жертвам Голодомору в Чернівцях, Назар Горук взяв на себе зобов’язання створити фонд будови.
— Якщо вони не вміють і не хочуть спорудити пам’ятник, то ми це зробимо громадою, — каже лідер Чернівецької міської організації ВО «Свобода» Назар Горук. – Це буде народна будова. Ми звернемося до небайдужих людей, аби вони жертвували на цю святу справу. Створимо народну громадську раду при фонді. Запрошуємо українську інтелігенцію, професуру та усіх, кого болить пам’ять за невинно убієнними, кого хвилює історична доля України, долучатися до нього. Прошу відгукнутися українських моральних авторитетів, котрі можуть словом і чином запалити людей на добрі справи. Зокрема, українських священиків. Більше того, хотілося, аби розпорядником цього фонду громада призначила одного із найавторитетніших священиків Буковини.
Потрібно би винести проект майбутнього пам’ятника на всенародне обговорення. Бо не маємо повної довіри ні до тієї влади, ані до цієї. Так байдуже ставлячись до наболілої проблеми, вони могли нам підсунути якусь халтуру, а не пам’ятник.
У словах молодого політика, у його думках є велике раціональне зерно. Бо ніде правди діти: вже багато років питання побудови пам’ятника жертвам Голодомору не зрушується з мертвої точки. А влада тільки кожного 24 листопада бере у руки запалені свічки, колосся пшениці, напускає на лице скорботу і йде до каменю. Потім свічки згорають, насіння з колосся видзьобують птахи, жура з лиця зникає і… забувається все. Камінь обростає мохом. Совість влади — також…
Петро КОБЕВКО
Світлина з сайту ОДА
peredplata
