Нищівної поразки опозиції завдала влада і партія регіонів — вторинних есдеків об’єднаних. В обох округах, де проходили довибори депутатів обласної ради, програли висуванці «Фронту Змін» та ВО «Батьківщина».
Програли вони з великим розривом. Настільки великим, що говорити про суттєві фальсифікації у день голосування не доводиться. Все було зроблено до виборів.
Опозиція, коли виграла в області вибори до верховної ради у партії влади, вже три місяці почивала на лаврах, насолоджуючись перемогою. Новообрані депутати прасували краватки і тішилися своїми високими рейтингами, як дурень цвичком. Крізь туман ейфорії вони вже не бачили світу в реальних кольорах. Для них світ став рожевим, і життя вдалося. Тому й почали диктувати всім все, що хотіли. А найголовніша і найприкріша помилка опозиційних лідерів, яких Юля Тимошенко на своїх руках внесла у велику політику, полягає в тому, що вони поставили себе вище всіх. Вони залізли дуже високо над електоратом, над людьми і над тими політиками, які у своєму житті всього добиваються своїм розумом, своєю працею і своєю непохитною позицією. Про таких Тарас Шевченко влучно казав:
«А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю.
Немає й Бога, тільки я!»
Кіцманський округ № 21
Першою почала партія «Фронт Змін». Мовляв, наші два депутати Фищук і Бурбак стали народними депутатами і звільнили від себе округи обласних депутатів, тож повинні б від об’єднаної опозиції йти тільки фронтовики. Якимось чином Іван Мунтян випросив собі округ у Кіцманському районі. Виходець з Борівців, голова Чернівецької міської організації ВО «Батьківщина» Юрій Скорейко переконав своїх партійців, що він зможе там виграти. Конференція йому довірила. Аби задобрити «Фронт Змін», на партконференції без обговорень одноголосно підтримали кандидатом на Чернівецький округ № 50 висуванку Максима Бурбака, голову профспілки працівників Калинівського ринку і ринку «Добробут» Марію Філіпчук.
Зробивши цей крок, Іван Мунтян відійшов убік і дав можливість своїм партійцям показати себе у політичній борні.
Поки ВО «Батьківщина» на теренах Кіцманщини роздрюхалася, партія регіонів з Олегом Унгуряном на всіх парах увімкнули адмінресурс та залякування виборців. Вони говорили про те, що у райцентрі зникне лікарня, а у селах закриють ФАПи, якщо Кіцманщина не проголосує за головного лікаря Залявського. Голови сільрад першими здалися на милість регіоналів. Тим паче, що опозиціонери не спромоглися навіть на зустрічі та розмови з війтами у селах, де проходила виборча кампанія. Далі партія регіонів задіяла технології «розривання» голосів у населених пунктах, де опозиція набирала очевидну більшість.
З села Киселів, наприклад, було висунуто трьох кандидатів. А найголовніше – незрозуміла апатія і пасивність саме активістів «Батьківщини» вплинула на результат виборів, де кандидат від влади набрав удвічі більше за кандидата від опозиції. У бага-тьох селах головами комісій були члени та керівники осередків ВО «Батьківщина». Від них залежало чимало. Але у період виборчої кампанії вони найпорядніше, що вдіяли – це були пасивними. А були й моменти, коли бютівці переходили на бік регіоналів. Що й говорити, якщо проти Скорейка на виборах кандидатували ще двоє кандидатів членів ВО «Батьківщина» — Смеречанський і Шапка. Керівництво обласної організації не наполягло на тому, аби цих людей зняти з перегонів. Тим паче, що вони висувалися від інших партій. Коли це їм зійшло з рук, то й інші вважали, що перехід до табору регіоналів також не буде для них небезпечним.
Окрім цього, погану роль зіграли на виборах дуті цифри членства партії ВО «Батьківщина». Тільки у Кіцманському ра-йоні налічується більше 1700 її членів. Якби члени БЮТ зі своїми сім’ями, друзями, родичами і сусідами прийшли на виборчі дільниці і проголосували за свого однопартійця, партії регіонів там робити б не було чого. Цього не сталося. Тому й напрошується висновок: або велике членство ВО «Батьківщина» — це фікція для звітів у Київ, або зверхники партії співпрацюють з регіоналами і нічого спільного не мають з опозицією. Така ситуація тільки на руку владі і її партії.
Чернівецький округ № 50
Уроки з виборів у Чернівцях на 50-му окрузі повинні винести лідери партії «Фронт Змін». Бо поразка там – це результат їхнього невмілого, пихатого керівництва.
Перша помилка – підбір кандидата. Коли вперше прозвучало прізвище Марії Філіпчук від «Фронту Змін», чернівецький політикум відразу почав говорити про завідомо слабку кандидатуру. Вона мало зна-йома у широких колах. Тим паче, що її недовге політичне життя було пов’язане з різними партіями різного ідеологічного спрямування. Особа ця не була самодостатньою. Як говорять знаючі люди, вона підібрана Миколою Федоруком на противагу керівниці ГО «Калинка» Ользі Чорній, котра активно виступала проти мера та його протеже Івана Ринжука. Пані Чорна не підбирала слів і виразів, коли паплюжили Федорука. Тож проти неї поставлена така ж сама.
Це знають підприємці на ринках Калинівський та «Добробут». Далі — ще більше. Окрім Федорука, пані Марією опікувався відомий у місті єдиноцентрист і багач Ілля Хоч. Він лобіював її на виборах 2010 року через партію Балоги «Єдиний Центр». Марія Філіпчук тоді програла вибори тещі Володимира Кедя. Воно б то нічого, якби програш не був саме на окрузі, де пані Марія керує кількома ОСББ. Тобто люди голосували проти свого голови.
Чомусь Максим Бурбак, пропонуючи цю кандидатуру об’єднаній опозиції, не врахував її попередніх ходінь по партіях.
Під час виборів відразу з’явилася листівка (на світлині), на якій Марії Філіпчук та «Фронту Змін» нагадали всі партії, котрі перемацала кандидат. Навіть трохи й перебільшили. А суть залишилася правдивою.
Далі пані Марія публічно перед журналістами почала відхрещуватися від партії, яка її висунула. Хотіла нав’язати думку, нібито вона йде на вибори від підприємців, а фронтовики її тільки уклінно просили до себе, як велику цяцю. Потім договорилася до того, що, будучи вибраною депутатом, голосуватиме разом з владою. Навіть тоді, коли об’єднана опозиція матиме іншу думку і голосуватиме інакше. Її обмовки «по Фройду» тільки підсилювали думку, що ця політик не є самостійною. А тим паче, і до об’єднаної опозиції має дуже віддалену дотичність. Щось подібне до того, як і Микола Федорук.
Саме останній досі не є членом партії «Фронт Змін». До речі, Марія Філіпчук кілька разів відхрещувалася від партійності. Навіть востаннє, після того, як Максим Бурбак хотів виправити помилку і повідомив журналістів, що домовився з нею про її вступ до «Фронту Змін», пані Марія ухилилася від прямої відповіді. Вона фальшивила. І її фальш відчули виборці. Шкода. Бо округ можна виграти об’єднаною опозицією. І даремно чотири партії: «Фронт Змін», ВО «Батьківщина», УДАР та ВО «Свобода» погодилися на висунення та підтримку завідомо слабкої кандидатури. Вони зневажили своїх колег по опозиції. Зокрема, партію Анатолія Гриценка «Громадянська позиція». Навіть слухати не хотіли про висунення голови Чернівецької обласної організації цієї партії Миколи Малярчука.
Детальніше читайте в газеті \”Час\” або тут.
Петро Кобевко
peredplata
