Поки світ стежив за виборами у США та скорим поверненням Дональда Трампа у Білий дім, по той бік Атлантики, у Німеччині, за зачиненими дверима стався інший політичний землетрус.
У Берліні згасла “світлофорна коаліція”, названа так кілька років тому за партійними кольорами трьох партій-учасниць.
Криза, яка розгорталася місяцями, вилилась у сварку Шольца з ключовим міністром його уряду Крістіаном Лінднером, яку німецькі ЗМІ описують як “безпрецедентну”.
Вона призвела до звільнення міністра фінансів Лінднера та виходу з уряду міністрів від Вільної демократичної партії (ВДП) і розвалу коаліції.
Та найважливіше – ця криза відкрила можливість проведення дострокових виборів вже навесні.
А не восени наступного року, як було заплановано.
Ці вибори – відбудуться вони навесні чи восени – майже гарантовано завершать правління Шольца та приведуть до влади нового канцлера від консервативного Християнсько-демократичного союзу (ХДС).
Останній варіант не є поганим для України, адже кандидат у канцлери від ХДС Фрідріх Мерц систематично критикував “світлофорну коаліцію” Шольца за недостатню підтримку Києва у війні, а нещодавно запропонував висунути Владіміру Путіна ультиматум з перспективою врешті передати Україні багатостраждальні ракети Taurus.
То що пішло не так у нинішньої коаліції і чи вдасться Німеччині у найближчі місяці забезпечити політичну стабільність у час, коли Вашингтон та світ завмерли перед непередбачуваністю нового господаря Овального кабінету?
Криза на 60 млрд євро
Найнепопулярніша коаліція в історії Німеччини йшла до розпаду давно. Головна причина полягала у тому, що її утворили партії з кардинально різною фундаментальною політикою.
Соціал-демократи Шольца (СДПН) та “Зелені” є лівоцентристськими партіями, які пропагують сильну роль держави з міцною соціальною політикою та проведення амбітних кліматичних реформ.
Натомість вільні демократи виступають за мінімальне втручання держави та фінансові обмеження, і щонайважливіше – за дотримання боргового гальма відповідно до конституції Німеччини.
Проблеми у коаліційних партнерів почали виринати на публіку ледь не після перших 100 днів при владі.
Але загострення сталося у листопаді минулого року. Старт кризі дав Конституційний суд, який визнав неконституційними плани уряду переспрямувати 60 мільярдів євро із пом’якшення наслідків пандемії коронавірусу на боротьбу зі зміною клімату та модернізацію країни.
З того часу усі коаліційні партнери намагалися залатати діру, задовольняючи передусім своїх виборців: їхні пропозиції часто унеможливлювали єдиний курс уряду, а суперечки стали приводом для широкої критики з боку опозиції і призвели до того, що уряд Шольца став найнепопулярнішим в історії сучасної Німеччини.
На червневих виборах до Європарламенту усі три коаліційні партії показали катастрофічні результати. Їхнє фіаско повторилось і на вересневих виборах у трьох східних землях, де Вільна демократична партія Лінднера не потрапила у жоден із земельних парламентів.
При цьому економіка країни, найбільша у єврозоні, другий рік перебуває у стагнації, пожинаючи наслідки пандемії коронавірусу та повномасштабного вторгнення Росії в Україну, що призвело до зростання цін на енергоносії та потреби різко збільшити оборонні витрати й витрати на сотні тисяч українських біженців.
Кульмінація кінця “світлофорної коаліції” невпинно наближалась із прогнозами про те, що трипартійному союзу не судилось пережити найближче Різдво.
Остання спроба Шольца
6 листопада у Німеччині називали чи не останнім шансом врятувати коаліцію.
Представники трьох урядових партій зібралися, аби вирішити суперечності з бюджетом на наступний рік та зрозуміти, чи можуть далі працювати разом.
Напередодні зустрічі Лінднер представив економічні пропозиції, які у політичних колах сприйняли як спробу витіснити себе із коаліції, не виходячи з неї самостійно.
Опозиція назвала ці пропозиції “документом про розлучення”.
Ідея полягала у тому, щоб продемонструвати виборцям свою принциповість у важливих для них питаннях. Це могло б допомогти ВДП зберегти крихти рейтингів і наростити додаткову підтримку, щоб подолати 5-відсотковий бар’єр у разі виборів.
Багато з пропозицій Лінднера, як-от гальмування національної кліматичної політики чи скорочення соціальних послуг, були неприйнятними для партнерів. Як і категорична незгода вільного демократа послаблювати правила стосовно “боргового гальма”.
Шольц зі свого боку висунув на обговорення свою пропозицію закриття бюджетного дефіциту. Та, за його словами, включала ідеї ВДП, але також відкривала “більшу фінансову свободу дій”.
Пропозиція канцлера складалася з чотирьох ключових пунктів.
Це обмеження цін на електроенергію для компаній, пакет підтримки для автомобільної промисловості зі збереженням робочих місць та інвестиційна премія і подальші можливості податкової амортизації для зростання інвестицій.
Четвертий пункт стосується України і полягає у збільшенні її підтримки напередодні зими – аби після виборів у США “надіслати важливий сигнал”, що на Німеччину можна покластися, пояснив канцлер.
Шольц наголосив, що для нього важливі і підтримка Україну, і збереження соціальної згуртованості у Німеччині.
А тому він не готовий фінансувати видатки за рахунок пенсій, охорони здоров’я чи соціального догляду.
Він наполіг, що треба послабити боргові правила, і законною підставою для цього є виняткова надзвичайна ситуація, що склалась через загарбницьку війну Росії.
Однак, за словами Шольца, міністр фінансів не виявив бажання реалізувати його пропозицію. Це, а також ціла низка претензій до Лінднера, які перерахував Шольц у вечірньому зверненні пізно ввечері у середу, стали підставою його рішення позбутись проблемного міністра.
Лінднер назвав контрпропозиції канцлера нудними та неамбітними, що “не сприяють зростанню та процвітанню”. А ще, як дізналася преса, запропонував оголосити дострокові вибори, на що Шольц не погодився. Канцлер негайно зателефонував президенту Штайнмаєру і оголосив, що пропонує звільнити міністра.
Шольц за крок до відставки
Що далі чекає на уряд Шольца і чи означає це, що дострокові парламентські вибори відбудуться раніше, ніж будь-хто очікує?
Шанси на це дуже великі.
Сам Шольц оголосив, що прагне провести голосування за довіру до його тепер уже уряду меншості СДПН та “Зелених” 15 січня, у перший день нової сесії Бундестагу.
А до різдвяно-новорічних канікул канцлер сподівається за підтримки опозиційного ХДС/ХСС провести через парламент важливі законопроєкти, у тому числі щодо підтримки України. Шольц сказав, що попросить про підтримку лідерів консерваторів Фрідріха Мерца.
А вже після канікул, за планами канцлера, Бундестаг оголосить свій вирок уряду.
Оскільки у СДПН та “Зелених” вже немає більшості, голосування майже напевне призведе до відставки уряду та призначення дострокових виборів не пізніше кінця березня.
Тим часом Шольц уже знайшов заміну Лінднеру й обрав ім’я нового міністра фінансів – це ключовий економічний радник канцлера Йорг Кукіс. В уряді продовжить працювати і міністр транспорту від ВДП Фолькер Віссінг, який після розриву своєї партії з коаліцією залишив її лави.
Ще два міністри від вільних демократів – юстиції Марко Бушманн та освіти і наукових досліджень Беттіна Старк-Ватцингер – покидають уряд.
Утім, плани канцлера з голосуванням за довіру до його уряду ризикують провалитися.
Фактично усі опозиційні партії заявили, що неправильно залишати уряд меншості при владі ще на кілька місяців і голосування за його відставку треба провести негайно. На цьому наполягає і фракція ХДС/ХСС, на підтримку якої покладається Шольц, на позачерговому засіданні у четвер.
Фрідріх Мерц заявив, що голосування треба провести щонайпізніше наступного тижня.
На зустрічах із Шольцом та президентом Штайнмаєром у четвер він намагатиметься розчистити шлях для призначення дострокових виборів якнайшвидше.
Якщо це відбудеться, то фракція консерваторів готова розглянути, які законопроєкти уряду меншості вона готова буде підтримати.
“Існує ціла низка міжнародних зобов’язань, конференцій та рішень Європейського Союзу, які вимагають німецького уряду, здатного діяти.
Ми просто не можемо дозволити собі мати уряд без більшості в Німеччині протягом декількох місяців, а потім ще кілька місяців проводити виборчу кампанію, а потім, можливо, кілька тижнів вести коаліційні переговори”, – заявив Фрідріх Мерц, який, очевидно, якнайшвидше бажає обійняти пост канцлера.
І нарешті, якомога швидшого голосування за вотум довіри хоче і ексміністр фінансів та лідер “вільних демократів” Крістіан Лінднер – і це є остаточним вироком уряду Шольца.
Наразі єдине, що залишається канцлеру – наполягати на тому, що голосування за вотум довіри уряду має відбутися саме у січні, а не раніше, як вимагає опозиція.
* * * * *
З огляду на те, що події у Берліні відучора стрімко розвиваються, найближчим часом стануть відомі деталі того, коли у Німеччині відбудеться перезавантаження влади.
Багато хто сприйняв розпад “світлофорної коаліції” як полегшення, оскільки з’явився шанс змінити малодієздатний уряд.
Проте фактом є також те, що Німеччина занурюється у внутрішньополітичні проблеми.
А відповідно, найближчим часом Берлін приділятиме менше уваги зовнішньополітичним справам.
Прикладом цього є те, що канцлер Шольц у четвер вранці відсутній на саміті Європейської політичної спільноти у Будапешті, де зібрались лідери європейських держав. Він прибуде до столиці Угорщини лише ввечері, на неформальне засідання лідерів ЄС у вужчому форматі.
Для України важливо, що політична криза у Німеччині відбувається на тлі періоду передачі влади у США.
А це означає, що двоє головних донорів та партнерів Києва перебувають у ситуації нестабільності, що створює нові виклики наприкінці третього року оборони від повномасштабного вторгнення Росії.
Автор: Христина Бондарєва,
журналістка “Європейської правди”
peredplata
