Краща вчителька-з життя:
На початку навчального року класна керівниця шостого класу стояла перед своїми колишніми пятиклассниками. Вона оглянула своїх дітей і сказала,що всіх їх однаково любить і рада бачити. Це було великою брехнею,так як за однієї з передніх парт, зіщулившись , сидів один хлопчик, якого вчителька не любила. Вона познайомилася з ним, так як і з усіма своїми учнями, у минулому навчальному році. Ще тоді вона помітила, що він не грається з однокласниками, одягнений у брудну одежу, і пахне так, ніби ніколи не мився.
З часом ставлення вчительки до цього учня ставало все гірше і дійшло до того, що їй хотілося виправляти всі його письмові роботи червоною ручкою і поставити одиницю. Одного разу завуч школи попросив проаналізувати характеристики на всіх учнів з початку навчання їх у школі, і вчителька поставила справу нелюбимого учня в самий кінець. Коли вона, нарешті, дійшла до нього і почала вивчати його характеристики, то була приголомшена. Вчителька, яка вела хлопчика в першому класі, писала: «Це блискуча дитина, з променистою усмішкою. Робить домашні завдання чисто і акуратно. Одне задоволення перебувати поруч з ним».
Вчителька другого класу писала про нього: «Це чудовий учень, якого цінують його товариші, але у нього проблеми в сім\’ї: його мати хвора на невиліковну хворобу, і його життя вдома, повинно бути, суцільною боротьбою зі смертю».
Вчителька третього класу зазначила: «Смерть матері дуже сильно вдарила по ньому. Він старається з усіх сил, але його батько не виявляє до нього інтересу і його життя вдома скоро може вплинути на його навчання, якщо нічого не зробити».
Вчителька четвертого класу записала: «Хлопчик необов\’язковий, не проявляє інтересу до навчання, майже не має друзів і часто засинає прямо в класі».
Після прочитання характеристик вчительці стало дуже соромно перед самою собою. Вона відчула себе ще гірше, коли на Новий рік всі учні принесли їй подарунки, загорнуті в блискучий подарунковий папір з бантами. Подарунок її нелюбимого учня був загорнутий в грубий коричневу папір. Деякі діти стали сміятися, коли вчителька вийняла з цього пакунку браслетик, в якому бракувало кількох каменів і флакончик парфумів, заповнений на чверть. Але вчителька придушила сміх у класі, вигукнувши:
– О, який гарний браслет! – відрив флакон, побризкала трохи духів на зап\’ясті.
В цей день хлопчик затримався після уроків, підійшов до вчительки і сказав:
– Сьогодні ви пахнете, як пахла моя мама.
Коли він пішов, вона довго плакала. З цього дня вона відмовилася викладати лише літературу, письмо і математику, і почала вчити дітей доброти, принципам, співчуття. Через якийсь час такого навчання нелюбимий учень почав повертатися до життя. В кінці навчального року він перетворився в одного з найкращих учнів. Незважаючи на те, що вчителька казала, що любить всіх учнів однаково, по-справжньому вона цінувала і любила тільки його.
Через рік, коли вона працювала вже з іншими, вона знайшла під дверима навчального класу записку, де хлопчик писав, що вона найкраща з усіх учителів, які у нього були за все життя.
Пройшло ще п\’ять років, перш ніж вона отримала ще один лист від свого колишнього учня; він розповідав, що закінчив коледж і зайняв за оцінками третє місце в класі, і що вона продовжує бути найкращою вчителькою в його житті.
Пройшло чотири роки і вчителька отримала ще один лист, де її учень писав, що, незважаючи на всі труднощі, скоро закінчує університет з найкращими оцінками, і підтвердив, що вона досі є найкращою вчителькою, яка була у нього в житті.
Через ще чотири роки прийшов ще один лист. На цей раз він писав, що після закінчення університету вирішив підвищити рівень своїх знань. Тепер перед його ім\’ям і прізвищем стояло слово доктор. І в цьому листі він писав, що вона найкраща з усіх учителів, які були у нього в житті.
Час минав. В одному з своїх листів він розповідав, що познайомився з однією дівчиною і одружується на ній, що його батько помер два роки тому і запитав, чи не відмовиться вона на його весіллі зайняти місце, на якому зазвичай сидить мама нареченого. Звичайно ж, вчителька погодилася. В день весілля свого учня вона одягла той самий браслет з відсутніми камінням і купила ті ж духи, які нагадували нещасному хлопчикові про його маму. Вони зустрілися, обнялися, і він відчув рідний запах.
– Дякую за віру в мене, спасибі, що дали мені відчути мою потрібність і значущість і навчили вірити в свої сили, що навчили відрізняти хороше від поганого.
Вчителька зі сльозами на очах відповіла:
– Помиляєшся, це ти мене навчив всьому. Я не знала, як вчити, поки не познайомилася з тобою…
peredplata
