Дорога від Кіцманя до Ошихлібів тягнеться вздовж прекрасних чорноземів. Обабіч люди посадили горіхи, черешні і яблука. Від них користь – плоди та ягоди, а також захист для ґрунтів і дорожнього покриття. Одне задоволення їхати такою дорогою.
Та не довго отримують тут задоволення. З менш ніж кілометр від кільця потрапляємо у суцільний бруд, сморід, хаос. Це — міське сміттєзвалище.
Більше двох гектарів землі віддали для відходів. Одна з кращих в області територій тут віддана під сміттєзвалище. І найгірший безлад.Такого, як на кіцманському смітнику ніде не бачили не тільки в Україні, а й у Росії та Африці. Не думали й не гадали кіцманські ґазди, які обрали собі головою Сергія Булегу, нібито й ґаздівського сина, що він розведе таку нечисть навколо славного міста Кіцмань.
Коли вітер звівається, сміття кочує на дорогу. Воно створює кучугури, які не кожний легковик об’їде. Ніхто не глядить там за порядком. Відходи висипаються де-небудь і як-небудь. На кучугурах табунами скачуть дикі щури, які вже досягають ваги доброго підсвинка. Люди кажуть, що сам сторож уже боїться заходити на об’єкт, який охороняє. Щури його можуть з’їсти й кісточки не залишать. Чи правду кажуть люди? Напевне, що так.
Бо майже цілий день ми ходили смітником і довколишніми територіями і жодного сторожа не побачили. Хоча сам голова божиться, що смітник охороняє 6 днів на тиждень людина, котра не вживає у краю, де варто вжити. А безлад на смітнику?.. То не вина міста, голови, комунальників, керівників, депутатів…
– А кого вина? – питаю у Сергія Булеги.
– Для того, аби утримувати сміттєзвалище у належному стані, потрібні немалі кошти. Треба генеральне прибирання зробити.
– То робіть.
– А для цього потрібна спецтехніка. Бульдозер. У нас є один, але він ламається тільки-но починаємо роботи. Сьогодні-завтра він буде відремонтований. Але це не вирішить проблему. Бо треба копати котловани і там заховувати сміття.
– Так копайте. Заховуйте.
– А нема техніки…
Тобто голова знаходить тисячі причин і жодної можливості для того, аби впорядкувати важливий об’єкт для міста. Невже цього не бачать наші контролюючі органи від природи. Директор Департаменту екології та туризму Чернівецької ОДА Борис Баглей добре поінформований у тій проблемі, яка вже не вперше порушується у Кіцмані. Вона для нього болюча. Бо вважає, що саме Кіцманю створені якнайкращі умови для утилізації твердих відходів і для утримання у зразковому порядку місь-ке сміттєзвалище.
– Проблема у тих господарях, які є у місті, – каже пан Баглей. – Вірніше, вони не є господарями. Що міський голова, що начальник комунального підприємства. Місто добре забезпечене сміттєзбиральною технікою, територією, умовами. Але й їм хоч трохи треба докласти рук, голови, розуму, часу і сил. Не можна зовсім нічого не робити. Я вже не вперше хочу налагодити тут роботу. Але вони не піддаються. Ніби зумисне шкодять людям і природі.
– А вихід є?
– Треба міняти…
– Кого?
– Голову і керівника комунального підприємства. Нехай збирають сесію і депутати ставлять питання руба. Інакше все буде загаджено у місті і довкола.
Про те, що Баглей знає проблему, свідчить його миттєвий приїзд на сміттєзвалище, коли він дізнався, що сміття вже перекочовує на дорогу. До речі, Борис Михайлович непогано розуміється у тому, яку вигоду може мати місто, голова і люди від сміття.
– Дивіться. Тут зібрано багато тисяч скляних пляшок, – показує Баглей на смітник. – Це ж живі гроші на техніку, солярку і т. д. А скільки тут можна відсортувати пластмаси, пластика, кольорових металів. Якби був ґазда, то він не тільки б не йойкався, що нема грошей на утримання смітника, а за його рахунок ще й поповнював міський бюджет.
– Тут не про заробіток думати треба. А хоча б про елементарний порядок.
– Аби привести смітник до ладу, не потрібні якісь капіталовкладення великі. Треба викопати котлован з одного боку. Зібрати туди сміття, притрамбувати, засипати землею і обгородити. І грошей небагато, і роботи також. Але ж вони не хочуть робити.
Чи можна з такими керівниками і ґаздами йти до Європи? Можна. Але з ними нас туди не пустять. Тому ми маємо проблему, яку соромно замовчувати. А до таких голів іноді й руки не доходять.
До речі, кажуть, що до голови Булеги десь дійшли владні руки, які його хочуть підняти високо і просити Януковича, аби він нагородив Кіцманського міського голову орденом Данила Галицького. За що?
Сміття треба вимітати з хати. А не нагороджувати.
Петро Кобевко
peredplata
