Як отримати материну пенсію?

Нелегко приходиться родинам, коли вони втрачають годувальників. Ще тяжче при цьому інвалідам з дитинства. На щастя, держава подбала про їх соціальну підтримку та запровадила пенсію по втраті годувальника. Однак час від часу люди нарікають, що на практиці звернення за такою допомогою інвалідів з дитинства залишаються без розгляду органами пенсійного забезпечення через неподання заявниками повного пакета документів. Стосується це, зокрема, дорослих членів сім’ї померлого, котрі мають статус інвалідів з дитинства, але встановлений він вже за досягнення ними повноліття. Така практика, як правило, застосовувалася у далеких вже 90-х…

«У вересні 2012 року померла моя мати, Гордійчук Марія Георгіївна, і з того часу я не можу достукатися до владних дверей, за якими б знайшла порозуміння стосовно призначення мені пенсії по втраті годувальника, – звертається до редакції інвалід з дитинства травматологічної МСЕК (за офіційним посвідченням) Наталія Дмитрівна Малиш, 1965 р.н., з с. Мілієве Вижницького району..- Добавка згідно закону до нинішньої інвалідної пенсії дуже була б зараз доречною. Річ у тім, що мене освідчували на комісії у 1992 році, коли вже виповнилося 27 років. Тоді й визначили статус – інвалід з дитинства. У документах і підстава прописана – згідно акта №176. Безумовно, просто так мені комісія не могла встановити інвалідність з дитинства. Саме тоді родиною збиралися всі необхідні документи, всі звернення до лікарів, виписки медиків, бо до цього часу ніхто й не знав, що можна звертатися … Зараз документи загубилися в архівах, а обласна МСЕК відмовляється підтвердити, що інвалідність наступила з дитинства.»

Схожа ситуація у Параски Яківни Данілової (Герицун), 1946 р.н., з Вижниці. Ця жінка також є інвалідом з дитинства по зору, інвалідність була встановлена , коли їй виповнився 21 рік. Також стверджує, що впродовж всього життя мала проблеми з зором та була змушена постійно лікуватися у офтальмологів. Лише коли працювала на УТОСі, дізналася про можливість визнання її інвалідом, а до цього, мовляв, батькам ніхто не повідомляв, що це можна і потрібно зробити. Стверджує, що без документів про хворобу з дитячих літ їй не могли надати статус «з дитинства». Нині інвалідність підтверджена посвідкою очно-туберкульозної МСЕК (останні документи датовані жовтнем 2011 року (попередній огляд та підтвердження інвалідності з дитинства – липень 2005 рік, підстава – акт №195). У пані Параски вже померли обоє батьків, мати – у 2007 році. І ця жінка, отримуючи від держави «інвалідний мізер», як сама каже, має законне право мати добавку до своєї пенсії, тобто пенсію за втратою годувальника. Але до пенсійного фонду району не може здати підтвердження, що її інвалідність наступила саме з дитинства – дива, тай годі!

«Ми керуємося нормою закону, який вимагає підтвердження настання інвалідності саме до повноліття, – каже Борис Корня, начальник управління ПФУ у Вижницькому районі. Тому подаємо запити до обласної МСЕК, а звідти надходять відповіді, що у медико-експертних справах немає документів, які б підтверджували факт настання інвалідності до 18 років. На цьому розгляд поданих заяв таким громадянами про призначення пенсії за втратою годувальника завершується».

Дещо зрозумілою є позиція працівників органів пенсійного забезпечення – вони мусять мати у пакеті документів на призначення пенсії за втратою годувальника підтвердження МСЕК. А там людям «інтелігентно» відмовляють. Однак цікавим є інший факт: як громадяни, освідчені МСЕК вже у дорослому віці, стали офіційно інвалідами з дитинства та отримують пенсії інвалідів з дитинства? Як їм безпідставно (без наявності відповідних документів) видали посвідки, які підтверджують про настання інвалідності до досягнення повноліття? Фігурують же у «інвалідних» документах, виданих МСЕК повнолітнім, як не дивно, нинішні прізвища експертів – як ось голови облкомісії Валентина Перепічки. А зараз експерт заперечує вже сам собі: за його даними, інваліди з дитинства насправді не є такими.

Наші кореспонденти вивчали відповідну документацію, в тому числі і стосовно призначення пенсії за втратою годувальника. Законодавець каже, що «визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком установи охорони здоров’я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги». Що тут незрозумілого для МСЕК – вже не зрозуміло нам. Тим паче, що, за словами начальника управління ПФУ у Вижницькому районі, окремих претендентів на пенсію, про яку йдеться, нині МСЕК скеровує на обстеження до Українського НДІ проблем інвалідності, а коли вони повертаються з підтвердженням про її настання таки з дитинства, відписують працівникам фонду, що науковці не мають права встановлювати інвалідність. Де тут правда?

Звертаємося до органів прокуратури негайно втрутитися та захистити людей з обмеженими можливостями. А нашим читачам, котрі зіштовхнулися з несправедливістю у призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника, радимо апелювати до прокурорів через порушення своїх прав. Бо хіба ці люди винні, що у того, хто почасти вирішує їхню долю, права рука не знає, що робить ліва?
Наталія БРЯНСЬКА

Новини Партнерів