БОЛОТО ЗАСМОКТУЄ ЗНОВУ

БОЛОТО ЗАСМОКТУЄ ЗНОВУСитуація в Україні все більше нагадує ту, що склалася після Помаранчевої революції. Суспільство тоді покладало великі надії на президента Ющенка і його команду, сподіваючись на швидкий розвиток країни. Натомість отримало протилежне: подальше засмоктування України в болото корупції й шалену боротьбу посадовців за контроль над грошовими потоками. Цілковите розчарування у псевдореформаторах призвело до ганебної поразки Ющенка на нових виборах і приходу до влади прямої російської агентури на чолі з Януковичем. Нині розчарування у суспільстві діями влади зростає, отож антиукраїнські сили намагаються повторити свій попередній успіх. Невже болото нас засмокче знову?

Реформи все-таки зрушили з місця

Днями прем\’єр-міністр Яценюк заявив, що його уряд за 12 місяців провів більше реформ, ніж попередні уряди за 20 років. На жаль, переважна більшість українців не відчула від них якогось покращення. Тому й рейтинг прем\’єра упав до самого низу. А в уряді виник грандіозний скандал: декілька міністрів подали заяви про відставку, протестуючи проти гальмування реформ з боку найближчого оточення прем\’єра.

Протест проти втручання у свою діяльність висловили якраз ті міністри, які реально намагалися створити умови для швидкого розвитку України. На їхню підтримку висловилися посли США і країн ЄС у Києві. Самі ж міністри озвучили умови, за яких могли би погодитися надалі працювати в уряді. Також Арсеній Яценюк висунув п\’ять принципів, що сприятимуть успішній роботі реформаторів. Найближчі два тижні мають засвідчити, чи проголошений курс на проведення докорінних змін буде проводитися насправді, або ж все знову зав\’язне у корупційному болоті.

Наразі широка громадськість побачила лише заміну вкрай дискредитованої міліції новою поліцією. Та й то у нібито нову структуру пролізло чимало старих корупціонерів. А спроби справжніх нових поліцейських наводити порядок в країні негайно гальмуються старою судовою системою, здатною лише торгувати вироками за звичними корупційними схемами. Без її заміни справжніми судами, незалежними від інших гілок влади, країна з болота ніколи не вибереться.

Чому реформатори втрачають підтримку в суспільстві?

Будь-які справжні реформи досить болючі для більшості громадян. Кожен знає: коли в хаті провадиться ремонт, жити стає важче. Лише після його завершення настає значне полегшення. А в Україні нині розпочинається найбрудніша стадія ремонту, коли ламається старе й у повітря здіймаються хмари куряви.

Чим найбільше невдоволені прості люди? Падінням власного життєвого рівня, зростанням цін і нестабільністю гривні. Без економічного зростання годі сподіватися будь-яких позитивних зрушень у цій сфері. А олігархічна система неспроможна забезпечити росту економіки, адже вона спрямована на перекачування бюджетних грошей до бездонних кишень жменьки справжніх володарів держави.

Збудувати сучасну успішну країну без великого капіталу ще не вдалося нікому. Саме великого капіталу, котрий існує поруч з дрібним та середнім, забезпечуючи всебічний розвиток. Але якщо купка людей (олігархів) концентрує у своїх руках всю владу в країні – економічну, політичну тощо, – тоді замість розвитку відбувається застій і гниття. Саме проти цього на Майдан виходили українці й у 2004, й у 2014 роках. А олігархічне болото збереглося у недоторканості. Лише після його ліквідації Україна отримає стимули розвитку.

Простих громадян обурює те, що залишаються непокараними злочинці, які розкрадали державу і вбивали найкращих представників суспільства. Генеральний прокурор Шокін днями оголосив, що нарешті зібрано докази вини Януковича у розстрілі маніфестантів на Майдані. Знайдено фрагменти зброї, з якої \”беркутівці\” розстрілювали \”Небесну сотню\”, і встановлено особи убивць. Громадськість чекає суду над ними.

Необхідно поставити крапку й у такій резонансній справі, як загибель десятків людей в Одесі 2 травня 2014 року. Інакше московська пропаганда продовжуватиме розповідь про \”одеську Хатинь\” й знаходитиме охочих слухати її і в Україні, і в світі. Затягування ж суду над винними ставить під сумнів офіційну київську версію тих трагічних подій.

На жаль, нерідко українці позбавлені об\’єктивного висвітлення подій, які відбуваються в країні та за кордоном. А винні у цьому власники ЗМІ – у переважній більшості це олігархи. Іде війна, а з телеекранів українських глядачів щоденно атакують передачі зі стану противника. Навіть зовні невинні сімейні мелодрами пропагують цінності, несумісні з нашими: ідеалізацію \”совка\”, поклоніння владі й тому подібне.

Увагу глядача нерідко штучно відволікають від суті проблем різноманітними дрібницями, роздмуханими за допомогою примітивних прийомів. Наприклад, важливий процес декомунізації зводять до простого перейменування населених пунктів чи вулиць та знесення пам\’ятників одіозним діячам комуністичного режиму. А йдеться ж про глибинні зміни суспільної психології, кардинальної заміни цінностей. Доки людину розглядатимуть як інструмент державної політики, доти мінятимуться лише таблички з назвами вулиць, а не покращуватиметься життя рядових громадян.

Відсутність змін на краще у житті суспільства загрожує новими соціальними потрясіннями. Українці вже декілька разів демонстрували своє небажання скніти в корупційному болоті, і кожен новий вибух був могутнішим за попередній. Нині вибуховий матеріал у суспільстві накопичується швидко. Звичні схеми розкрадання державного бюджету невдовзі не діятимуть, бо красти вже буде нічого. Якщо представники влади не хочуть повторити сумну долю тих, кого нерідко в історії змітали могутні хвилі народного гніву, вони мусять братися за зміни швидко і рішуче. Інакше зміни самі візьмуться за них.
Ігор Буркут, політолог

Новини Партнерів