Минулий тиждень приніс українцям нерадісні новини з Нідерландів: більшість учасників тамтешнього референдуму проголосувала проти ратифікації угоди про асоціацію України з ЄС. Ми побачили, що значна кількість голландців упереджено ставиться до нашої держави й не хоче бачити нас у \”сім\’ї європейських народів\”. Необхідно розібратися в тому, що сталося, і зробити з цієї поразки практичні висновки.
Квіточки і ягідки
Насамперед, йдеться не стільки про Україну, скільки про Росію. Європейці звикли заробляти на торгівлі з Росією чималі гроші, й тепер зазнають відчутних втрат внаслідок економічних санкцій проти неї. Для прикладу: саме росіяни закуповували у голландців значні партії квітів – тюльпани звідси були дуже популярним товаром під час весняних свят. Пов\’язані з квітковим бізнесом голландці невдоволені нинішнім станом справ у цій сфері. В інших економічних царинах ситуація не краща, і там бізнесмени втрачають прибутки. Їхнє невдоволення Кремль активно використовує у власних інтересах.
Рядові громадяни думають про квіточки, а державні мужі – про ягідки. Стратегічною метою Кремля є розвал Європейського Союзу задля отримання власного зиску від нового протистояння у Європі. Проросійські сили в Нідерландах ініціювали референдум і нині радіють своїй перемозі. А ким є голландські переможці? Це альянс правих і лівих, спрямований проти нинішнього ліберального уряду країни. Уряд орієнтований на зміцнення ЄС, його противники – навпаки, на максимальне послаблення Європейського Союзу, який нині переживає не найкращі часи. Адже мільйон біженців з Близького Сходу в Європу створив тут великі проблеми, що порушують спокійне і розмірене життя європейців. Є чимало свідчень, що цей потік організовувався і фінансувався Кремлем саме з такою метою.
Усе, що спрямовується проти єдиної Європи, вітається Путіним. Він давно готувався завдати подібних ударів. У потоці емігрантів з СССР і постсовєтських країн засилалося в Європу багато прямих московських агентів, які поступово вростали у нове середовище й робили свою справу. Потрапило туди й чимало звичайних \”совків\” – вдячної аудиторії московської пропаганди. Всі вони знаходять союзників серед місцевого населення. Раєм країни ЄС здаються лише здалеку, насправді ж в них існує безліч різноманітних проблем, котрі викликають невдоволення їхніх громадян. А невдоволені підтримують ті політичні сили, що голосно обіцяють швидке вирішення усіх проблем. Кремль користується подібними настроями, і його стандартна практика створювати тимчасові об\’єднання крайніх правих і крайніх лівих політичних сил, спрямовані на розхитування європейської стабільності, пройшла успішне випробування в країнах Європи. Ось і в Нідерландах ця тактика підтвердила свою ефективність.
Референдум має консультативний характер, його результати не означають, що угода України про асоціацію з ЄС обов\’язково не буде ратифікована голландськими парламентарями. Але для єдності ЄС такий результат є тривожним симптомом – всі важливі рішення у Союзі приймаються одноголосно. Відтак 27 держав Європейського Союзу тепер відчули, що їхня спільна позиція захиталася через зміну настроїв громадськості двадцять восьмого члена ЄС. А це спонукатиме радикалів і в інших країнах підсилювати тиск на власні уряди.
Висновки для українців
Голландці голосували проти асоціації, тому що вважають Україну дуже корумпованою державою. Тут вони праві – рівень корупції надзвичайно високий, і без його подолання шлях в Європу нам закритий. Про перемогу над корупцією мріють і рядові українці, які опинилися на межі існування через панування владних злодіїв. Але мріями нічого не зміниш, необхідні реальні дії. Саме об\’єднана Європа може допомогти у їхньому здійсненні. А Росія, навпаки, лише сприяє поглибленню корупції і у себе, і повсюдно, куди сягають її щупальця.
Днями на Заході оприлюднено сенсаційні документи, які містять інформацію про колосальні суми вкрадених коштів в різних державах, що проводилися через офшори. Рекордсмен – Путін. Але публікація документів є уроком корупціонерам – вони мають знати, що сховати вкрадене в сучасному світі вже неможливо, а відповідальність злодіям загрожує реальна. Коли в Україні розпочнеться очищення від злодіїв при владі, країна отримає стимули швидкого розвитку.
Сумний голландський досвід показав нам ще одну небезпечну хибу нинішніх українських політиків – вони не приділяють необхідної уваги знайомству зовнішнього світу з Україною. Тому багато учасників референдуму і вважало, що голосують проти прийняття в ЄС країни, яка не відповідає європейським стандартам. Люди не розуміли, що асоціація з ЄС зовсім не означає повноправного членства в цій організації, а лише полегшує торгівлю з нею. Подібні угоди Європейський Союз має з Йорданією, Чилі й низкою інших зовсім не європейських країн, які на членство в ЄС ніколи не претендуватимуть.
Київ має зробити висновок – треба знайомити світ з Україною, не шкодуючи на це грошей. Тим більше, що й Брюссель побачив таку необхідність і може нам допомогти. Інакше європейці отримуватимуть інформацію про нашу державу лише з отруйних московських джерел. А Росія спрямовує серйозну пропаганду на зарубіжні країни, і досягає у ній певних успіхів. Останнім часом пропагандистські зусилля Кремля значно активізувалися.
Путін прагне стати світовим лідером
Захоплення Криму й війна на Донбасі стали причиною міжнародних санкцій проти Росії. Цю країну викинули з \”великої вісімки\”, з Путіним практично перестав розмовляти президент США. А російський лідер вважає себе фігурою, щонайменше рівною Обамі. Для повернення у світову еліту він ув\’язався в сирійську авантюру. Захід змушений був відновити діалог з ним. Досягнувши своє мети, Путін розпочав виведення своїх військ із Сирії, кинувши Асада напризволяще. Але тут же спробував створити нове вогнище війни, цього разу – на Кавказі.
Ще з 1988 р. там тліє кривавий конфлікт між вірменами і азербайджанцями за контроль над Нагірним Карабахом. Він штучно створений Москвою з підлою метою маніпулювати долями кавказьких народів. Коли наприкінці 80-х рр. ХХ ст. з\’ясувалося, що Азербайджан має нові великі поклади нафти й може експортувати їх самостійно, по його планах було завдано сильного удару. Адже нафтопровід в Європу з Баку будувати можна через Вірменію у Туреччину, а звідти – на Балкани. Проте війна між Азербайджаном і Вірменією перекреслює ці перспективи. Така війна і вибухнула, і виграла від неї лише Москва.
Нині плани нафтопроводу з Азербайджану на тлі санкцій проти Росії знову набули актуальності, європейці побачили в них альтернативу російському Газпрому. Але \”раптом\” бойові дії у Нагірному Карабаху відновилися. Їм передували великі поставки російської зброї і у Вірменію, і в Азербайджан. Знову пролилася кров на Кавказі. Правда, активні бойові дії невдовзі припинилися, але Росія розпочала введення своїх військ у регіон від виглядом \”миротворчих сил\”. Роль цих \”миротворців\” у створенні сепаратистських \”держав\” Абхазії та Південної Осетії добре відома. Як і діяльність російських \”блакитних шоломів\” у Придністров\’ї. Зрозуміло, що Кремль планує і в Нагірному Карабаху – він любить повторювати старі сценарії.
Росія знову демонструє свої великодержавні амбіції. Її політика спирається на грубу фізичну силу або на погрози цю силу застосувати. Активізація Кремля має насторожити світ і примусити його підсилити тиск на Росію з метою зупинення нових агресивних дій. Не можна повторювати помилки, допущені Заходом у 30-х рр. минулого століття, коли політика \”умиротворення\” агресора лише сприяла зростанню апетитів Гітлера, і, врешті-решт, призвела до Другої світової війни. Сумний досвід треба враховувати і зупиняти агресора, доки не пізно.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
