88-літньому ветерану Великої Вітчизняної війни, інваліду І групи Онуфрію Сорохану з Кіцманщини ні з того ні з сього припинили виплачувати мізерні кошти, які надходили на банківський рахунок за рішенням суду з пенсії його племінника, що обдурив родича та забрав у старенького 55 тисяч євро. Коли Онуфрію Стефановичу через погіршення здоров’я терміново потрібні були гроші на ліки і він вирішив зняти їх з рахунку, був неабияк ошелешений: з’ясувалося, що вже рік він не отримує жодної копійки…
— Мало того, що не маю де жити, не видно кінця-краю судам з мого питання, то ще й ці «сльози» (отримував чоловік щомісяця в середньому по 200 гривень) припинили нараховувати, — розповідав у редакції пан Онуфрій, витираючи старечі сльози. — Як мені далі жити, як підтримувати ту крихту здоров’я, яка ще залишилася? Чому панує така несправедливість?
Дивина, та й годі – надходження, призначені рішенням Кіцманського районного суду, не припинялися з 2008 року, виконавчий лист перебуває на контролі у районній ДВС. До всього, справа Сорохана досить резонансна — про митарства на рідній землі ветерана, котрий повернувся з Прибалтики та необачно довірився племіннику, відомо чи не всім правоохоронцям області. Допомагав старенькому, як міг, будучи народним депутатом, нинішній міністр Максим Бурбак, зараз долучилися помічники депутата Олександра Фищука. Невже й справді усім байдуже до людського горя?
Як вдалося з’ясувати у відділенні Пенсійного фонду України в Кіцманському районі, згідно з виконавчим листом, з рахунку Василя Твердохліба кошти щомісяця утримуються та перераховуються до районної виконавчої служби. Звідти вони надходять до казначейства, яке й вирішує, куди їх спрямувати… За словами заступника начальника відділу управління державного казначейства у Кіцманському районі Оксани Морозевич, останнім часом видатки скеровуються винятково на захищені статті бюджету: на зарплати, енергоносії, допомогу на дітей тощо. Кошти, які надходять з ДВС, іменуються за призначенням як «для інших клієнтів», отож першочергово можуть надійти на відповідний рахунок лише за їх наявності та вагомих підстав – за зверненням, клопотанням тощо. То виходить, становище 88-літнього скривдженого на рідній землі інваліда війни І групи, якому за п’ять років не повернуто навіть однієї тисячі з 55 тисяч євро – не вагома підстава? Скільки життів ще треба прожити цьому чоловікові, аби йому в такий спосіб повернули його кревні? І чому такого клопотання, якщо воно вирішує проблему, не надійшло до казначейства з виконавчої служби?
В Головному управлінні держказначейства в області підтверджують, що проблеми з фінансовим ресурсом справді останнім часом таки були. Однак днями платіжні доручення щодо повернення коштів всім фізичним особам органами ДВС вже оплачені. Тож будемо сподіватися, що врешті й Онуфрій Стефанович Сорохан отримає на рахунок невеличку частину з суми, яку мусить повернути йому той, з чиєї милості цей чоловік втратив усе, що мав.
Наталія БРЯНСЬКА
peredplata
