\”Гібридну війну\” Росія веде не лише проти України. Нам же дістався весь її комплект – від бойових дій на фронті до підривних операцій у тилу і шаленої антиукраїнської пропаганди. Проте окремі операції \”гібридної війни\” Кремль проводить і в інших країнах. Адже його стратегічною метою є відновлення статусу супердержави, здатної диктувати свою волю всьому світові. А для цього насамперед необхідно розвалити об\’єднану Європу і максимально послабити США. Тому активізується інформаційна війна проти Заходу. Днями її відкрито оголосив Дмітрій Пєсков, прес-секретар президента РФ. Проте кремлівська верхівка ретельно приховує, що словесна конфронтація тісно пов\’язана з іншими, вкрай небезпечними акціями.
Залякують
Москва має величезний досвід у прихованому застосуванні терору проти тих, кого вважає своїми противниками. З її допомогою створювалися ліворадикальні терористичні організації у Західній Європі та Латинській Америці, які роками тримали в напрузі населення низки країн декілька десятиліть тому. Лише після розпаду СССР вони остаточно зникли з політичного життя Західної Європи. Натомість все активнішими стають терористи із зовсім іншого флангу – войовничо-ісламістського. Саме Москва створила радикальний ісламський тероризм для послаблення американського впливу у Третьому світі, а також для знищення Держави Ізраїль. Нині \”російський слід\” помічають у серії терористичних актів, вчинених агресивними ісламістами у Парижі й Брюсселі, у злочинних діях груп \”біженців з Близького Сходу\” у Німеччині.
Ці акції спрямовані на залякування західного суспільства, породження у простих людей недовіри до властей, \”нездатних захистити громадян від розгулу терористів\”. А відтак і різко послабити самі держави, де розгортаються такі події, щоб підірвати зсередини сам Європейський Союз. Доводиться із сумом констатувати, що певних успіхів Кремль тут досягає. Його спеціалісти пройшли непоганий вишкіл.
Адже такий підривний арсенал російські спецслужби з 2014 року активно застосовують в Україні. Серії вибухів в Одесі, Харкові, деяких інших містах покликані були залякати їхніх мешканців, остаточно підірвати народну довіру до Української держави. Проте диверсійно-терористичні групи противника отримали гідний опір і на певний час знизили в Україні свою активність. Натомість Кремль вдався до широкого застосування підривних акцій іншого характеру.
Роз\’єднують
Російські аналітики зрозуміли, що на заваді їхнім планам зі знищення Української держави стоїть морально-політична єдність української нації. Тому вони намагаються всіляко її послаблювати, роз\’єднуючи українців за будь-якою ознакою, щоб зіштовхнути лобами різні групи. Традиційно використовують мовний, регіональний, конфесійний фактори.
Втім, противник не сподівався, що значна частина російськомовних громадян України виявиться справжніми українськими патріотами. Офіцерів збройних сил РФ вразило, що 80 % перехоплених ними переговорів українських військовиків у зоні АТО велися російською мовою! Раптом з\’ясувалося, що визначальним чинником українського патріотизму є не мова, а цілий комплекс гуманітарних цінностей. Противник мусить з цим рахуватися, відтак дещо зміщує акценти у своїй підривній діяльності. Нині він ставку починає робити на примітивізм і недалекоглядність тих українських \”патрийотів\”, які прагнуть примусити всіх громадян України миттєво вивчити українську мову і повністю відмовити від російської навіть у побуті. Недарма кажуть, що крайнощі змикаються: тут український ультра-патріотизм починає працювати на великодержавний російський шовінізм, відштовхуючи мільйони російськомовних українців від підтримки своєї Батьківщини.
Так само противник зміщує акценти і в пропаганді сепаратизму. Нині він хоче роздмухати сепаратистські настрої в Галичині, Буковині й Закарпатті. Для галичан прибережено казку про \”процвітання майбутньої Західноукраїнської Народної Республіки\”, для частини буковинців – \”возз\’єднання з матір\’ю-Румунією\”, для закарпатців – створення \”Республіки Підкарпатська Русь\”. Важливо вчасно припинити подібну сепаратистську активність, щоб не допустити до того, що Москві вдалося здійснити на частині територій Донецької і Луганської областей.
І у конфесійній сфері не вщухають спроби посварити українців, що відвідують різні храми й молитовні будинки. Наприклад, останніми місяцями дехто з буковинців знаходить у своїх поштових скриньках російськомовні листівки під назвами \”Католичество в ХХ веке\” і \”Святые отцы о последних временах\”. Антикатолицька листівка являє собою передрук статті якогось Михайлова з шовіністичного видання \”Русский Вестник\” ще за 1993 р. Вона наповнена фактами про звірства хорватських усташів – фашистів проти мирного сербського населення. Автор робить висновок, що у цьому винні всі католики, які намагалися знищити всіх православних. Але \”чомусь\” ніде не згадано, що всі наведені факти взяті з книги професора Загребського і Белградського університетів Віктора Новака. До речі, хорвата за національністю, ще й католицького священика. Одного із тисяч хорватів-католиків, які піднялися на захист мирних православних сербів від жахливого терору усташів.
Не згадано там і про звірства сербських четників з Динарської дивізії під командуванням православного попа Момчила Джуїча проти мирних людей іншої конфесійної належності. Так само не згадувалося, як італійці-католики рятували православних сербів від терору католиків-усташів. Чому не згадано? А тому, що ці факти руйнують брехливу схему про звірячу ненависть всіх католиків до всіх православних. В історії було багато прикладів і ненависті, і братерської любові та взаємовиручки. Нам же намагаються підкинути лише ненависть, щоб примусити українців зав\’язнути у протистоянні, і скористатися цим для чергового перетворення нас на колонію Москви.
Бої на фронтах інформаційної війни не стихають ні на хвилину. Про них треба пам\’ятати постійно: за допомогою інформаційної зброї Кремль намагається нас максимально послабити і пересварити один з одним. Завдає він відчутних ударів і по наших західних союзниках, щоб позбавити Україну зовнішньої допомоги. Він дуже хоче посіяти серед нас зневіру у можливості вийти з його тіні й повернутися до Європи, звідки понад три століття тому Україну втягнули в євразійську імперію. Але українська молодь дивиться не назад, а вперед. Майбутнє – за нею, і воно – не в архаїчній імперії, ізольованій від всього світу, а в бурхливому розвитку передової частини людства
Ігор Буркут, політолог
peredplata
