ОЛЬГА КОБЕВКО: ВЛАДА НЕ ЗНАЄ І НЕ ХОЧЕ ЗНАТИ, З ЯКИМИ РЕАЛІЯМИ СТИКАЮТЬСЯ ЛІКАРІ І ПАЦІЄНТИ ПІД ЧАС ЛІКУВАННЯ КОРОНАВИРУСОМ.

Чи вистачає у вашій лікарні лікарів, щоб надати адекватну допомогу всім хворим коронавірусів?

У нас був період, коли залишилося всього чотири лікаря. У відділенні було сто хворих і всього чотири лікаря. А потрібно було забезпечити добове чергування і обхід кожен день. Це настільки важко і страшно, що я просто не можу вам передати.

Буквально недавно прочитала, що наш губернатор Осадчук заявив в своєму черговому відеозверненні, що у нас достатньо лікарів. Мені стало дуже сумно. І цю брехню поширюють чиновники і журналісти. У нас в Чернівцях існує своя специфіка: в першій клінічній лікарні немає жодного інфекціоніста крім мене. Я одна. Всі інші, хто лікують хворих коронавирусной інфекцією, це гінекологи, невропатологи, хірурги, окулісти, ЛОР-лікарі та інші фахівці. В обласній лікарні у нас було сім інфекціоністів, а в даний час залишилося чотири, і ніхто до нас не захотів прийти  на допомогу. Були два депресивні тижні, всі були сильно виснажені. До нас прийшла добровільно допомагати лише одна лікар-гастроентеролог. Всі інші просто відмовилися. Це дуже страшно. У всьому світі медики об’єдналися в боротьбі з коронавірусів, а в Україні існує така недовіра до системи охорони здоров’я, що навіть медики не хочуть допомогти один одному.

Які заходи приймала влада і керівництво лікарні?

Повідомлення влади в соціальних мережах і власне реальна допомога абсолютно не збігаються. Вони не знаю і не хочуть знати, з якими реаліями стикаємося ми і пацієнти. Я можу про це говорити, тому що ніхто не може зайти в наше відділення і перевірити, оскільки наше відділення є центром коронавируса. Ніхто з активістів, журналістів або пересічних громадян не може зайти і перевірити, чи є в наявності саме ті препарати і засоби, які направила влада. Влада, в свою чергу, цим користується. Нам від цього стає дуже страшно. Для мене саме неприйнятне, це брехня – будь-яка будь-то владна або людська.

Я лікар з п’ятнадцятирічним стажем, і мені чомусь здавалося, що всі лікарні живуть так як моя лікарня обласного підпорядкування. Але коли я потрапила в міську лікарню, я була дуже здивована. У них управління контактує не з головним лікарем, а безпосередньо з практикуючими лікарями. Здивували мене також недавні нововведення ОДА (а придумують вони тільки те, що шкодить медикам). Наприклад, буквально днями, вони зажадали сканувати історію померлого і відправляти її на певну пошту. Щоб ви розуміли, ця робота забирає у нас лікарів дуже багато часу: 40 сторінок історії хвороби просканувати на б / у принтері, який подарували нам волонтери, а не влада. На цю непотрібну процедуру йде більше години робочого часу. А перед скануванням цю історію потрібно ще й написати, правильно оформити. І на це теж потрібно чимало часу. Я не кажу вже про живих пацієнтів, які сильно потребують нашої допомоги.

Якщо порівнювати в Чернівцях лікарню міського та обласного підпорядкування, то в обласному просто заявили наказовим тоном, і ви повинні це робити. А в міському підпорядкуванні, як тільки отримали цей наказ, відразу направили три швидкісних сканера, які десь стояли у чиновників в кабінетах, тим самим спростили роботу лікарів. Міське управління взяло на себе всю звітністю, лікарі не завантажені бюрократією. А все інше допомагають робити працівники охорони здоров’я.

Немає медсестри яка займається документообігом?

Ми пропонували це кілька разів, але нас ніхто не почув.

Можна вже говорити про спад епідемії в Україні, або ще рано?

Ще немає, зараз у нас багато важчих пацієнтів, ніж було раніше. Я дуже сподіваюся, що на цьому тижні захворюваність знизиться. Всі стаціонари зараз заповнені, на жаль.

Спостерігаючи за іншими вірусами, як вони поводяться, скажу одне, поки у нас не буде специфічної профілактики, і не буде вакциновано мінімум 85% населення, ми будемо продовжувати жити з цим вірусом. Я дуже сподіваюся, що ми навчимося жити з ним так, і що у нас не будуть заповнені стаціонари, і не буде такої гострого дефіциту необхідних коштів. Я не думаю, що він кудись зникне. Сподіваюся, що ми зможемо переносити це, як звичайну інфекцію. Але, повторюю, ми від неї не позбудемося поки не буде проведена масова вакцинація. Не варто також забувати, що дуже багато людей є противниками вакцинації, або мають протипоказання до неї. Тим більше невідомо, чи вдасться створити ефективну вакцину. Говорити про те, що інфекція зникне не будемо, тому що це не так. Сподіваюся, у нас буде можливість надавати швидку і якісну допомогу в разі її появи.

Чи були випадки корупція в лікарні під час пандемії? Намагається хтось домовитися про кращу палаті?

Ні, такого у нас немає. У нас був один скандальний пацієнт, у якого підтвердили коронавірус. Він стверджував, що у нас госпіталізують тільки за гроші. Це був той період, коли у нас залишилося чотири лікарі. Нам було настільки важко працювати, що ми просто посміялися над тим, що він сказав. Ми були готові віддати будь-які засоби пацієнтам, тільки б їх стало менше в стаціонарі. Це жарт, звичайно, що лікар готовий платити пацієнтові, щоб той не лягав в стаціонар. Але коли пацієнт бреше, що потрібно заплатити, щоб потрапити в стаціонар, то стає дуже смішно. Якщо говорити серйозно, то саме в цей час до нас, як до лікарів, ставлення змінилося в кращу сторону.

Чи часто надходять вказівки від місцевої влади з приводу певних хворих?

Трапляється іноді. Мені одного разу подзвонили за вказівкою глави департаменту о 2:00 ночі і повідомили, що везуть дівчинку в легкому стані з нормальною температурою і сатурацією 97. Я була просто шокована.

У вас в лікарні є VIP -Пацієнти?

Звичайно ж, вони є. Вони лежать в окремих палатах. В основному це  держчиновники і половина Московського патріархату. Мені страшно, що таке існує. Практикуючі лікарі, які працюють з першого дня епідемії, знають, що між лікарем і пацієнтом немає ніяких фінансових питань. Ми плачемо від радості, коли виписуємо пацієнтів.

Мені дуже приємно отримувати дзвінки від пацієнтів, і чути слова подяки за те, що я їх вилікувала. Для пацієнта який знаходиться в лікарні дуже важливе спілкування з лікарями і психологічний стан. Зовсім недавно, пацієнтка, яка вилікувалася від коронавируса подарувала нам велику коробку з цукерками. Таке не назвеш корупцією. Це елементарна вдячність лікарям, і нам це дуже приємно. А дітки нам малюють малюнки.

Ми звичайні люди, з нормальними емоціями. Над дуже приємно чути слова подяки від пацієнтів, волонтерів, а також від журналістів. Ось ти кажеш, я не лікар, я не на передовій, я журналіст. Ти збираєш ту інформацію, яка стає історією, саме ви журналісти займаєтеся тим, про що потім будуть писати в книгах з історії.

Важливі ті люди, які печуть в цей час хліб, вирощують моркву, з якої потім готують суп пацієнтам. Важливі абсолютно всі ланки, тим більше журналісти. Ви в першу чергу творите історію, і якщо ви її неправильно передасте зараз, то вона буде спотворена для майбутніх поколінь. Я не хочу, щоб мої діти читали викривлену історію. Я хочу, щоб вони знали правду. Дуже хорошим прикладом є Чорнобиль. Якою ми бачили ситуацію тоді, я якою ми її бачимо зараз. Я вдячна всім журналістам за те, що ви з нами завжди разом: як на війні – нульова позиція, перша лінія вогню, друга лінія вогню. Якщо не буде тих, хто зможе привезти їжу і зброю, то не можуть існувати і всі інші. Ми всі – молодці, я щиро вдячна кожному.

Чи бували випадки, коли лікарів просили не розголошувати будь-яку інформацію?

Якби мені таке сказали, то це б мене не зупинило. Знаю, що серед медиків були такі випадки. Це подається під соусом, що не поширюючи будь-яку інформацію, ми зменшуємо паніку серед населення. Я вважаю, що ми живемо у час змін і інформації. Система охорони здоров’я в радянські часи широко не освітлювалася в інформаційному просторі. А зараз ми розповідаємо про все, що відбувається насправді. Завдяки цифровим технологіям у нас є доступ до досвіду всього світу. Наші старші колеги вважають, що це викликає паніку. Я так не вважаю.

У наш час можна провести конференцію між декількома країнами одночасно, дізнатися про досвід наших колег з-за кордону, і уникнути помилок. Я вважаю, що ми повинні жити інформацією, правильну інформацію. І досвід Китаю це довів. Китай – комуністична країна. Вони два місяці до спалаху хвороби приховували інформацію від свого населення і всього світу, а вірус за час мовчання поширився по всьому світу. Якби не тоталітарний режим Китаю і приховування інформації, то можливо, об’єдналися б усі вчені світу, щоб запобігти поширенню вірусу. На початку пандемії китайці навіть ВООЗ не надавали ніякої інформації. Ми не повинні слідувати їх прикладу, ми повинні або в ногу з часом. І нічого не приховувати від свого народу.

Чи отримуєте надбавку в 300% до своєї зарплати?

Якщо вважати, що це була оплата з оподаткуванням, то майже підходить під 300%. Наш оклад – невеликий. Максимальний оклад це 4772 грн вищої категорії зі стажем роботи понад 10 років. Якщо порахувати, то це невеликі кошти – з надбавкою виходить близько 13 000. Ми отримали ці кошти: 10000 грн лікарі і 7000 грн медсестри. Поки нам не дали розрахунків по цих коштах. Я сприймаю це як норму, яка повинна бути постійною, а не одноразовою. Сподіваюся, що уряд повинен зрозуміти, що кожен лікар, медсестра або санітарка – не обслуговує персонал, а є людьми які рятують життя. І поки нас вважатимуть обслуговуючим персоналом, ми будемо принижені державою фінансово. Ми всі живі люди, ми не роботи, ми теж хочемо їсти, одягатися. Скажу більше, багато для нашої роботи від канцелярки до особистого одягу та засобів діагностики ми купуємо самі, держава нам не дає ні копійки.

Чи потрібна Україні медична реформа? Що змінив перший етап реформи?

Є два моменти. Перший, нам потрібен контроль медичних установ, так як зроблено в усьому світі. Повинен бути менеджер лікарні – людина, яка займається розподілом коштів і не є лікарем. Друге, це коли впроваджувалася реформа першої ланки, потрібно було відразу вводити реформу другої ланки.

Зараз склалася така ситуація, що сімейні лікарі отримують по 12-18 000 гривень, а в цей же час лікар хірург, який проводить по 15 годин на день біля одного пацієнта, отримує 4772 грн, що є лише на 11 гривень більше мінімальної заробітної плати в Україна. Це де ж справедливість? І в цей час припиняється реформа. І ось ми залишилися з тими самими зарплатами, без надбавок.

Ольга Левкун Lenta.UA

https://lenta.ua/ua/olga-kobevko-vlada-ne-znae-i-ne-hoche-znati-z-yakimi-realiyami-stikayutsya-likari-i-patsienti-pid-chas-likuvannya-koronavirusom-49971/