У День Конституції України під Офісом Президента відбулася масова маніфестація з вимогою притягнути Володимира Зеленського до кримінальної відповідальності за “державну зраду”. У своєму інтерв’ю телеканалу 1+1 цей артист-комік, тимчасово виконуючий роль президента України, зізнався, що видав мінському диктатору Лукашенко секретні подробиці спецоперації, яку проводили контррозвідки України, США і Туреччини. Метою операції було затримання так званих “вагнерівців” – найманців з російської приватної військової компанії Вагнера. Вони “відзначилися” вбивствами українців, сирійців і громадян деяких інших країн. Були серед них і особи, що мають пряме відношення до збитого у 2014 році пасажирського літака міжнародних авіаліній, судовий процес проти учасників цього злочину проходить нині в Гаазі.
На жаль, негідників-“вагнерівців” не вдалося поставити перед Гаазьким Міжнародним трибуналом: Зеленський їх здав Лукашенку, а той передав Путіну. Вбивці відправилися до того, хто їм давав наказ вбивати. Замість покарання вони отримають нагороди. Українська влада показала агресорам: вбивайте наших хлопців і надалі, вам за це нічого поганого не буде. Натомість чимало українських воїнів, які захищають власну Батьківщину, ця влада кинула за грати… Все більше громадян України вбачають у подібних діях пряму зраду Батьківщини, і починають протестувати проти них.
Зеленський, який має диплом юриста, нерідко грубо порушує закони. Його правління почалося з порушення Конституції, коли президент перевищив свої повноваження і розігнав Верховну Раду, щоб на місце непідконтрольних собі депутатів привести повністю залежних від Банкової “Слуг народу”. За два роки правління підмяв під себе законодавчу, виконавчу і судову гілки влади, чим заклав основи диктатури на зразок путінської чи лукашенківської. За підрахунками юристів, за цей час Зеленський порушив Конституцію України 38 разів. А за такі порушення встановлено кримінальну відповідальність. Щоб відразу після завершення президентського терміну не відправитися на нари, владний блазень намагатиметься продовжити своє перебування при владі до безкінечності. Як Путін чи Лукашенко.
У Києві ходять поголоски, що президентське оточення планує провести дострокові вибори на осінь 2021 року. Ми пам’ятаємо, що у 2019 році Зеленський отримав рекордні 73 % голосів виборців. А нині соціологічні опитування показують: близько 70 % опитаних цю особу вже не підтримують. Але 30 % ще готові віддати за нього свої голоси, і це найвищий рейтинг серед вірогідних кандидатів на президентську посаду. Банкова вже взялася “мочити” конкурентів. Порошенка намагатимуться не допустити до виборів, використавши недолугий закон “проти олігархів”, спеціально для цього прийнятий. А на Кличка вишукують компромат, здатний відштовхнути виборців від цього кандидата. Втім, у Кличка є конкурент: на самого Зеленського особливо і вишукувати не треба. Особливе розчарування мільйони українців викликали ілюзорні сподівання на “завершення епохи бідності”, обіцяне Володимиром Олександровичем. Замість покращення життя вони відчули його погіршення, і процес цей продовжується.
Президент вже втратив підтримку більшості вчителів, пенсіонерів і приватних підприємців, які на собі відчули обіцяні “покращення”. А з 1 липня почнеться запланований “зеленими” дерибан землі, від якого найбільше постраждають селяни центральних і східно-українських областей. Втрата же їхньої підтримки для Зеленського означатиме електоральну катастрофу.
Розчарування нинішньою владою в українському суспільстві швидко зростає. Проте рейтинг опозиції не росте так швидко. Чому? Тому, що опозиціонери продовжують жити мірками кампанії 2019 року і називають тодішніх виборців Зеленського “ідіотами”, “дебілами” тощо. Проте багато з колишніх його прибічників відмовилися від старих ілюзій і шукають ту силу, яка запропонує їм привабливу програму. Саме час опозиціонерам таку програму висувати. Причому коротку і написану зрозумілою мовою. Не треба обіцяти нездійсненого, і не варто відволікати увагу виборців на несуттєві деталі. А готуватися до серйозних змін зараз , аби лише не запізнитися.
Ігор Буркут, політолог.
peredplata
