Чому буковинцям варто зробити щеплення від дифтерії

Дифтерія: як уберегтися від недуги

Кілька років в Україні вирувало небезпечне інфекційне захворювання – кір. А останні півроку медики говорять про ймовірність “наступу” дифтерії.

Дифтерія —  гостре інфекційне захворювання, яке характеризується місцевим  запаленням слизових оболонок ротоглотки та явищами вираженої загальної інтоксикації, часто важким перебігом.

Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб. Токсин, який виділяє паличка дифтерії і спричинює симптоматику та важкість перебігу.

Інкубаційний період захворювання – від 3 до 10 днів. Джерело інфекції – хвора людина, але ще існують  носії Corynebacterium diphtheriae, які, не хворіючи самі, можуть  виділяти токсигенні штами збудника.

Дифтерія передається повітряно-крапельним шляхом, факторами передачі також можуть бути предмети побуту (спільні речі, засоби гігієни, посуд, іграшки). 

Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання.

Симптоми захворювання:

• біль у горлі;
• підвищена температура;
• біль у м’язах та головний біль;
• набряк та почервоніння слизової оболонки ротоглотки;
• збільшення мигдаликів в розмірах;
• нашарування на мигдаликах сірого кольору, осиплість голосу;
• набряк шиї;
• збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів, та інших.

Саме прояви запалення мигдаликів іноді ускладнюють діагностику, адже хворі спочатку можуть не надати значення цьому, та просто лікуватись в домашніх умовах, думаючи, що то звичайна ангіна. Це може спричинити небезпечні наслідки, адже хворі потрапляють до стаціонарів уже з ускладеннями або у важкому стані.

При дифтерії можливі ускладнення:

• механічна зупинка дихання (блокування дихальних шляхів гнійними плівками, що утворюються на слизовій оболонці, а також виражений набряк слизової ротоглотки);
• інфекційно-токсичний шок (важке ускладнення, часто з летальними наслідками);
• пошкодження серцевого м’яза (міокардит);
• ураження нервової системи різної локалізації та проявів, але важким перебігом;
• ураження нирок (нефрозонефрит);
• пневмонія, або інші ураження дихальної системи тощо.

Коли дифтерійна бактерія потрапляє в організм людини, вона виробляє токсин, який блокує синтез білку в клітинах, в результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інтоксикація, ураження різних систем та органів, інколи несумісні з життям.

Розповсюдженність та захворюваність залежить від поширення в колективах, адже дифтерія – це вакцинокерована інфекція, тому залежить від напруженості імунітету та імунізації колективів та окремих осіб, тому виникнення симптомів можливе лише у невакцинованих, неправильно вакцинованих,  а також носіїв коринебактерії.

В Україні за останні 6 років зафіксували 40 випадків захворювання на дифтерію. Востаннє епідемія дифтерії в Україні спостерігалась у 90-х роках ХХ ст. Тоді через низьке охоплення дітей вакцинацією та відсутністю ревакцинації дорослих, захворіло більше 20 тисяч людей, 696 із них померли. 

Зараз рівень охоплення плановими щепленнями проти дифтерії становить менше 70%. Лише незначний відсоток дорослих мають ревакцинацію проти дифтерії та правця. Ревакцинацію необхідно здійснювати кожні 10 років.

Для того, щоб уникнути таких тривалих епідемій, як Україна пережила з кором, потрібно навчити суспільство керувати інфекціями. Досвід минулих років свідчить, що зупинити інфекційні захворювання або полегшити перебіг  можна лише щепленням.

В Україні, передбачаючи наступ захворювання на дифтерію, медичні заклади уже більше року здійснюють вакцинацію. Вакцини є в достатній кількості в комунальних лікарнях. Лише вакцинація врятує від дифтерії, тому варто щепитись якнайшвидше, щоб імунітет встиг сформуватись.

Згідно з календарем щеплень – вакцинація від дифтерії відбувається в кілька етапів:

1. Триразво вакцинують дитину у віці 2, 3 та 4 місяців.
2. Далі перша ревакцинація в 1,5року, потім друга – в 6 років.
3. Третя ревакцинація у 18 років, після чого доросла людина повинна отримувати щеплення кожні 10 років.

Якщо Вам не проводили щеплення згідно з календарем, або у вас відсутні точні відомості про вакцинацію в дитинстві, отримати імунітет проти дифтерії можна лише триразовим введенням вакцини, з інтервалом в 1 міс, а також отримавши першу ревакцинацію.

Щоб щепитись, обов’язково зверніться до свого сімейного лікаря, він огляне вас, визначить покази та протипокази, а також призначить для вас індивідуальні терміни вакцинування.

У м.Чернівці та області комунальні заклади забезпечені вакциною проти дифтерії, вона є безкоштовною для буковинців. Наприклад, у Чернівецькій міській поліклініці №2 станом на 05.08.19 р. – в наявності 664 дози вакцини, в поліклініці №5 – 370 доз, поліклініка №1  забезпечена різного виду вакцинами від 110 до 172 дози кожної.

Пам’ятайте, що лишень особисте піклування про своє здоров’я та здоров’я близьких може попередити непоправні наслідки.

Завжди звертайтесь до фахівців, завжди спілкуйтесь зі своїм сімейним лікарем, пам’ятайте про вчасну вакцинацію!

Будьте здорові!

Ольга Кобевко,

лікар-інфекціоніст ЧОКЛ

peredplata