Про високе і земне

Стимули, порівняно з примусами, набагато ефективніші, це моє глибоке переконання. Особливо коли йдеться про виховання, навчання, про мову, літературу, книгу. Про книгу й поговоримо. Львівським Форумом навіяно, і не тільки.

Зустріч у Києві з письменниками. Емоційні, небайдужі, ранимі. Вони такі. Про земне мало, більше про високе – про мораль і культуру, про людину і її світогляд. Про нинішню владу говорять високими децибелами, не бачать в ній ні моралі, ні культури. На відміну від влади, вони не бізнесмени. Ринок, маркетинг, прибуток – їм все це чуже, тут вони губляться. Вони творці, оголений нерв. Але заради культури і гуманізму, заради всіх наших дітей і дорослих – влада може і повинна їм, таким, допомагати. Як саме?

Ще з часів Кучми, з 1997 року, була заснована і діяла, при всіх наступних президентах/урядах, державна програма підтримки книговидавництва «Українська книга». Фінансово, для держави вона не обтяжлива, зараз біля 40 млн грн на рік, але для небагатого зазвичай письменника з’явився шанс донести своє слово до людей.

Зміст і художню цінність не коментую, тут я (як і Ви) суб’єктивний, хоч і читаю багато й різного. Для того в «Української книги» є професійна Наглядова рада, конкурсні комісії, держзамовник. Суха статистика від Спільки письменників про ту державну програму, яку раніше адміністрував Держкомтелерадіо, а тепер (не)адмініструє Український інститут книги:

2015 рік: видано 255 книг, наклад 495700 примірників, бюджет 40,4 млн грн.

2016 рік: видано 241 книгу, наклад 402200 примірників, бюджет 41,6 млн грн.

2017 рік: програма провалена.
2018 рік: програма провалена.
2019 рік: ???

Бібліотеки і читачі недоотримали 1,2 млн книг, видавці – 100 млн грн бюджетних коштів (робочі місця, родини, субсидії).

Не видано ЖОДНОЇ книги із започаткованої два роки тому «Бібліотеки українського воїна»!

Не видано багато нових творів українських письменників. Зупинено видання Великої української енциклопедії, Франківської енциклопедії, Повного зібрання творів М.Грушевського…

Причина провалу?
В даному випаду не Путін, ФСБ, чи шатуни, на яких влада зазвичай переводить стрілки за свою імпотентність. Державна програма провалена нинішньою українською владою.

Вирішили утворити нову структуру. Український інститут книги, якому передали від Держкомтелерадіо адміністрування цієі програми. Добре. Утворили. На папері він існує, вже другий рік. Є штатний розклад. Але.

Інституту немає. Немає керівника. Немає Наглядової ради, а без неї кошти використати не можна, вимога Закону. Немає підготовлених фахівців, які вміють адмініструвати державну програму.

Бюджетні (наші з Вами, платників податків) кошти виділені, вони були минулого року і цього року є, але – в бібліотеках, у читачів української книги немає!

Чи відомо це профільному міністру? Профільному віце-прем’єру? Голові Уряду? Президенту, чий Указ про підтримку згаданих вище видань так само провалено? Хтось у цій владі взагалі контролює виконання нею ж, владою, прийнятих рішень? Усі перевантажені черговими 144 реформами Порошенка? Чи не лише його, а вже всіх чиновників цікавлять лише схеми і вибори, щоби ще п’ять років посидіти на схемах?